Педагогічний портрет.

 Я впевнилась, що відбулась як учитель тільки тоді, коли зрозуміла, що в учнях слід бачити власних дітей. Тоді і зрозумієш їх швидше, і поясниш матеріал доступніше. А ще треба бути щирим та доброзичливим, оскільки діти чудово відчувають фальш і з усією своєю безпосередністю оголошують їй війну. «Рятуючи» дитячий світ від безглуздих баталій, ти намагаєшся спрямувати енергію учнів на розвиток їх особистості. І повторюєш старі істини: слухай інших, якщо сам хочеш бути почутим; відкинь упередження щодо інших, якщо сам не хочеш бути затаврованим; стався до людей так, як хочеш, щоб вони ставились до тебе. Чи помічали Ви, що із всіх вікових категорій людей, саме діти під час розмови найчастіше дивляться Вам у вічі?! Вони довіряють Вам, вірять у Вас, окриляють Вас… Саме заради цього учитель, як вічний учень, шукає цікаву інформацію та нові форми роботи. Не знаю, чи багато моїх вихованців стануть дослідниками історії, але кожен з них, безперечно, буде її творцем. А тому дуже важливо навчити дітей аналізувати помилки і перемоги минулого  . Отже, при викладанні своїх предметів прагну домогтися від учнів не заучування фактів і дат,понять,  а вміння робити висновки, визначати їх доцільність; мати власну життєву й громадянську позицію, бо від цього залежить не лише їх оцінка, а й, що набагато важливіше, їх майбутнє і майбутнє всієї держави.

Мої захоплення: влаштовувати родинні свята, вишивати вишиванки , ікони, картини, мандрувати, спілкуватися з цікавими людьми та спостерігати за тим, як змінюється все навколо тебе. Кажуть, кращий відпочинок – це зміна виду діяльності. Тому навесні я люблю спостерігати за квітами, що вигулькують з-під снігу; влітку – погрітися на сонечку із книгою в руках; восени – під шелест різнобарвного листя поласувати шашликом, а взимку, коли в повітрі вирують аромати Нового року, в обіймах своєї родини будувати плани на майбутнє.