Методична робота

  

Звіт вчителя історії за 2021

 

Практичні заняття з історії з України

Інтерактивні  вправи

                                                                 

                                                            Твір -есе 

                                                          Пилипенко Олії 

учениці 9 класу 

« Я – європеєць»

Скільки часу ще повинно сплинути, щоб кожна людина сказала так про себе? А чим вона доведе істинну цього твердження? Як заявить на увесь світ про своє повне право зватись європейцем?

Пересічному українцеві, який має велике серце, щиру душу, світлий розум та умілі руки, можна заявити про це вже зараз. Як саме? Давайте разом спробуємо знайти відповідь. Відшукаємо аргументи і на перший погляд такого незначного.

Я – європеєць. Справді. Бо я живу майже в центрі географічної Європи. Я народилась у самому її серці: тут найгарніші степи, найродючіші грунти, а вітри пахнуть чебрецем і полинями. А ще мила серцю Кіровоградщина – перша в Україні танцювальна столиця. Танці колективу «Зоряни» та балету Олександра Лещенка цінують не тільки в нашій країні, а й за кордоном. Український гопак у виконанні кіровоградських «Зорян» підіймає на ноги зали всього світу, викликаючи сльозі в українських емігрантів.

Я – європеєць. Та, перш за все, я – українець. Моя батьківщина – тут; ціную кожний клаптик рідної землі, поважаю людську працю. Тому не жбурну папірця повз урну, не знищу жодної квітки, не зламаю деревця, а у лісі чи біля річки не залишу після себе пакетів зі сміттям. Вважаю, що саме з таких дрібниць починається і порядок і навіть, дозволю собі сказати, патріотизм. Якби кожний дотримувався хоча б елементарних норм культури поведінки – наші села і міста сяяли б чистотою, ставши по праву прикладом для людей усього світу. З перших днів життя ми маємо усвідомити велику відповідальність перед природою, красою якої нас так щедро наділив Господь. Ми повинні берегти і примножувати дані нам багатства.

Я – європеєць. Бо прагну бути грамотною освіченою людиною, за якою майбутнє. На сторінках газети «Народне слово» була висловлена така думка:«Молоді у 21столітті важливо не лише здобути освіту, а й уміти орієнтуватися в різних суспільних процесах, критично і творчо мислити, вміти спілкуватися, доносити свою думку до різних аудиторій». І зовсім поруч у статті бачимо: «Серед європейських систем освіти одна з найкращих – польська». Але ж перша в світі Академія – наша, Острозька! На якомусь етапі розвитку освіти і науки ми втратили лідерство, не витримали конкуренції і почали явно відстоювати. Не можна допустити і далі безладу та регресу, що призведуть до ганебних наслідків у нашій освіті. Ми маємо відповідати європейському рівню, бо від природи українці – мудра і міцна нація, якій під силу будь-які винаходи та завершення.

Щороку в Україні проводиться диктант до Дня Української писемності. Це прояв нашого креативу і патріотизму, він об’єднує людей різного віку. Спецпроект так і називається «Радіодиктант національної єдності». А листи з диктантом приходять із усього світу, де проживають українці, - щоразу таких диктантів майже 20 тисяч. Це свідчення поваги, визнання нашої держави, якій вкрай необхідні розумні сучасні люди. Тож не можна не погодитись із висловлюванням міністра освіти і науки Сергія Квінта: «Ми хочемо, щоб наша освіта відповідала міжнародним стандартам, щоб нас розуміли у Європі та Америці». Від себе хочу додати: ми повинні бути кращими, бо ми – європейці.

Національна мрія більшості наших свідомих громадян збігається з європейськими цінностями. Люди не хочуть повертатися в минуле, крутити назад колесо історії. Всі держави світу настроєні на шлях розвитку, інших шляхів просто немає. Відпускаємо минуле і йдемо тільки вперед – такий девіз має бути ключовим у нашому житті. Людям під силу створити музеї історії життя. Є такий приклад: на честь повалення Берлінської стіни,- най ганебнішої споруди минулого століття, та об’єднання країни, громадяни облаштували музей Німецької Демократичної Республіки. Люди знесли туди все, що в них залишилось з тих часів: мило, газети, посуд, меблі побутову техніку, одяг. Думаю, потрібно, щоб майбутні відвідувачі не ностальгували у цьому музеї, а вбирали в себе побачене з однією лише думкою: ніколи знову! Тільки вперед, бо ми – європейці!

Ми бачимо яскраві приклади того, як відстаємо у багатьох галузях і повинні наздоганяти рівень європейського життя. Взяти, хоча б, армію. Життя змусило створювати її заново, але народжується вона не з книжок, не з теорій, а здобувається на практиці. Міністр оборони Степан Полторак сказав: «Ми чітко визначили курс на Європейське майбутнє та орієнтацію на західні стандарти в організації і забезпеченні війська».

Наші військові – приклад мужності та героїзму, великого патріотизму. Увесь світ знає про наших «кіборгів», підтримує льотчицю Надію Савченко. Їхні подвиги є взірцем для молоді, доказом того, що український народ – могутній і цілеспрямований, він має таких сильних синів та дочок. А значить маємо міцний фундамент для подальшого розвитку і процвітання.

Я – європеєць. Бо люблю свою країну, прагну дихати її свободою. Несу в серці минуле, вивчаю його, щоб будувати світле майбутнє. Мої ідеали – запорізькі козаки, корифеї української культури, герої Майдану та сьогоднішньої неоголошеної війни. Мені не стануть на заваді труднощі, бо є високі приклади їх подолання. Настане той час, коли я пройду тернистими шляхами разом із своїм народом до вершини благополуччя, щоб з гордістю сказати: я – європеєць , я – дитина великого народу.

                                                                                   учениці 9 класу
         

                                                                                    Пилипенко Олії 

                                                               

Дидактичні ігри на уроці історії

Ділова гра

Гра «Три пропозиції»

Я зачитую коротку розповідь або документ. Учням необхідно уважно вислухати і передати зміст розповіді чи документа трьома простими реченнями. Перемагає той, у кого розповідь коротша і точно передає зміст.

Інший варіант гри — робота з друкованим текстом. Це може бути уривок з підручника. Три простих пропозиції учні можуть записати в зошиті. У цьому випадку зручніше виявити переможця.

Я вважаю, що ця гра допомагає розвивати дуже важливе вміння — виділяти головне, на якому ґрунтуються і навички роботи з пресою, і орієнтування в інформаційному потоці, а також уміння складати план, конспект, реферат.

Гра «Історичний ланцюг» (назва умовна)

Задається тема, наприклад, «Корсунська битва». Перший учасник гри називає ім’я якого-небудь історичного героя, що має причетність до даної теми (наприклад, Богдан Хмельницький).

Наступний учасник повинен спочатку вимовити те, що сказав перший, а потім додати нове ім’я, поняття, пов’язане за змістом з темою (наприклад, Богдан Хмельницький, Іван Богун). Новий учасник доповнює цей ряд. Зрештою, виходить довгий ряд імен і понять, що стосуються визначеної історичної теми.

Гра проходить більш організовано, якщо я прошу всіх учасників гри вийти до дошки і стати в одну лінію. Той, хто помиляється чи робить занадто довгу паузу, виходить із гри і сідає на своє місце. Лінійка швидко рідіє.

Один із учнів записує на дошці ланцюжок, що утворився, і визначає помилки. Граючі стоять обличчям до класу, тому записи на дошці помітні тільки мені та вибулим з гри. Гра завершується бесідою, у якій визначається взаємозв’язок слів, що утворили ланцюжок.

Гра «Історична абетка»

Задається буква, припустимо, «П». Учням по одному, парами чи групою по чотири (2 парти поєднуються), я пропоную за визначений час написати список, що складається зі слів, які починаються з цієї букви і тісно пов’язаних з досліджуваною темою.

Перемагає команда з найдовшим списком.

Гра «Відгадай героя»

Один із учасників гри (ведучий) виходить із класу. Учні загадують імена історичних діячів. Ведучий повинен їх відгадати. Йому дозволяється ставити запитання всім учасникам гри. Але відповіді па них можуть бути тільки такими: «так», «ні», «почасти».

Щоб гра проходила більш організовано, я ставлю умову, щоб між відповіддю і новим запитанням пройшло не більш хвилини, а також, обмежую кількість відповідей до 10 (тобто, хто у відповідях па 10 питань не відгадав ім’я героя, поступається місцем іншому учаснику).

Виграє той, хто за меншу кількість питань зумів відгадати героя. На мою думку, ця гра привчає учнів логічно міркувати, чітко формулювати запитання, доходити правильних висновків.

Інтерактивні вправи